Є в мене приятель. Коли в нього народився син, вони з дружиною вирішили назвати його Глібом. Усі родичі радили їм не робити цього, мовляв, дражнити хлопця будуть. Але батьки були непохитні. Поки Гліб ходив до дитсадка, усе було нормаль-но: А пішов до першого класу — і пішло-поїхало: «Глібе, дай хліба!», «Глібчику. збігай по хлібчик!» Ясна річ, у малого істерики: «Навіщо ви мене так назвали!? Невже не можна було Сашком чи Альошкою?»
І ось минулого літа приятель купив квартиру в іншому районі, сина перевели в сусідню школу. Тягли його 1 вересня до другого класу у сльозах. У своїй школі він уже якось звик, а тут усе по новій переживати… Та коли мама забрала його ввечері, Гліб посміхався і навіть натяку на сльози не було. Друг запитав у дружини:
— А що, власне, сталося? Як так?
— Виявилося, у нього в класі навчаються Тарас, Едик і Антон! Наш Гліб від щастя мало не помер.
Дякуємо Леонідові МАКАРЕНКО, з м. Ніжин від читачів сайту.
Згадали історію з життя ? Пишіть нам на адресу vtkachenko17081980@gmail.com . Ми надрукуємо ВАШ ! випадок з життя. Ще раз дякуємо всім читачам сайту.
..
