Якось після посиденьок я
із друзями їхав додому на таксі. По грошах вийшло 50 гривень. Ніч. Темно. Зупиняємося біля мого будинку. І тут мені в голову закралася хитра думка: <<А чи не змитися мені не заплативши?
Будинок великий, у під’їзд забіг — і шукай вітра в полі!» Швидко відчинив дверцята і вискочив із машини. При цьому боляче вдарився головою. Потім у темряві спіткнувся об бордюр і впав через лавку. Поки вставав, то роздер штани об цвях, що стирчав із лавки. З півхвилини не міг знайти ключа від домофону…
Весь цей час таксист сидів у машині і навіть не намагався мене зупинити.
«Він у шоці !»- подумав я. Усе виявилося набагато простішим. Уже коли я зайшов у під’їзд, то згадав, що заплатив йому як тільки сів у машину.
Дякуємо Борису Ткаченко, м.Чернігів від читачів сайту.
Згадали історію з життя ? Пишіть нам на адресу vtkachenko17081980@gmail.com . Ми надрукуємо ВАШ випадок з життя. Ще раз дякуємо всім читачам сайту.
