В інституті за мною почав упадати один хлопець. І ось сидимо ми
ввечері в кафе, а він романтично шепоче, що присвятив мені свої
вірші. І починає читати. А я вірші з дитинства люблю і багато
знаю напам’ять. Коротше, мало того, що чужі читав, так ще й
плутався, доводилося весь час виправляти. Врешті-решт він мені
зло сказав, що я ніколи заміж не вийду, якщо така розумна.
Дякуємо Руслані Ніколаєнко, м.Ніжин від читачів сайту. Згадали історію з життя ? Пишіть нам на адресу vtkachenko17081980@gmail.com . Ми надрукуємо ВАШ випадок з життя. Ще раз дякуємо всім читачам сайту.
