Цю історію мені розповіла мама. Якось стояла вона в довгій черзі в супермаркеті за дідусем з неслухняним онуком. У руках хлопчика було повно цукерок, батончиків та інших солодощів, але він все одно кричав і крутився на всі боки. Дідусь подивився на нього і тихо сказав: «Спокійно, Женю, залишилося зовсім трохи. .. Хороший хлопчик». На кілька хвилин дитина притихла, а потім знову стала вередувати. Дідусь таким же спокійним тоном сказав: «Усе добре, Женю. Ще трохи, і ми поїдемо додому. Потерпи, хлопче».
На касі хлопчикові спало на думку викинути усі товари з візка. Дідусь знову спокійно сказав-
«Женю, розслабся, приятелю, не переймайся. Ще п’ять хвилин — і ми будемо вдома. Заспокойся, будь-ласка».
Маму це дуже вразило. Коли вона вийшла на вулицю, наздогнала дідуся з онуком і сказала:
— Це, звичайно, не моя справа, але ви поводились просто дивовижно! Ви залишалися стриманим і спокійно говорили з хлопчиком навіть після того, як він так жахливо вчинив! Женю,
тобі дуже пощастило з дідусем!
-Дякую, — відповів дідусь. — Але Женя — це я. А цього маленького неслуха звуть Максим.
Дякуємо Ірині Солод, м.Чернігів від читачів сайту.
Згадали історію з життя ? Пишіть нам на адресу vtkachenko17081980@gmail.com . Ми надрукуємо ВАШ випадок з життя. Ще раз дякуємо всім читачам сайту .
