Мені 25, але недавно відчула себе старою бабцею, коли необережно сказала при учнях початкової школи: «А ось у мене в вашому віці не було ні мобіль-ника, ні комп’ютера, ні Інтерне-ту». Діти були в шоці. Посипалися запитання: «А як ви з друзями спілкувалися?», «А коли ви на вулиці гуляли, як вас батьки звали додому?», «А як ви в школі доповіді готували?», «А фільми і музику де брали?», «А у що ви гралися?» тощо. Остаточно мене добило запитання, поставлене на повному серйозі, з ноткою співчуття і поваги до перенесених мною страждань:
— А в той час хоча б були квартири чи ви тоді ще в землянках жили?
Добре ще, хоч про мамонтів не запитали…
Дякуємо Христині Науменко, м.Ніжин від читачів сайту.
Згадали історію з життя ? Пишіть нам на адресу vtkachenko17081980@gmail.com . Ми надрукуємо ВАШ випадок з життя. Ще раз дякуємо всім читачам сайту .
